дружба Archives » Василь Симоненко

Над Россю, Дніпром і Сулою
В задумі шепочуть гаї:
В садах України весною
Про щастя дзвенять солов’ї.

Щовечора він робив поширений огляд подій минулого дня, докладно розповідаючи, як вона зашарілася при згадці про мене.

Ми були з ним уже не друзі,
Але ще не були вороги.

0 друже мій, попереду розлука,
А зустрічі — чи трапляться вони,
І наші спільні радощі і муки
Чи випливуть із серця глибини?

Здається, я став писати гірше, ніж рік тому. Зледачіли мозок і серце.

Ви любите твори Симоненка і ще понад 20 тис. людей теж. Може серед них є ті, хто може стати вашим другом чи навіть більше.

Дружба з ним дала мені багато хорошого. Говорили ми рідко, але, здається, завжди відверто.

У мене немає друзів, кого б я безтямно любив і кому б довірився беззастережно. Я не зневажаю людей, але чомусь прагну триматися осібно.

Ой давно вже тебе шукаю,
Доганяю і знов відстаю.
О якби подружились — знаю,
Ти б розвіяв журбу мою.

Засіли кригою важкою
В душі десь глибоко слова,
І образ дівчини одної
В обох у думах виплива.