«Симоненко в могилі перевертається»? Роздуми про нові скандали у Спільноті

«Симоненко в могилі перевертається» – це основна фраза всіляких нікчем, які вирішують підняти свою самооцінку скандалом чи просто пропіаритися в Спільноті. Більшість з них знає про Василя дуууже мало. Деколи думають, що він досі живий або є родичем голови КПУ Петра Симоненка… Бували випадки з фанатичними псевдопатріотами (а по факту неонацистами), які були в шоці коли дізналися, що в нього є кілька віршів про комунізм та критику УПА. Хоча це все можна пояснити і я це робив неодноразово… В цілому, такі люди знають лише шкільну програму і ще десь 3-5 інших віршів. Та це не заважає їм видавати себе за експертів й стверджувати що б Василь Симоненко зробив чи сказав і в який бік перевертається в могилі. Все це виглядає абсурдно для тих, хто знає більше. Зокрема, з творів, щоденника, журналістських праць і спогадів можна зрозуміти моральні цінності поета і за ними ці критики якраз демонструють якості, які він зневажав. Очевидно, що за 9 років роботи над Спільнотою, я прочитав майже все, що є написане рукою Симоненка. Від цього ще більше бридко і дратує, коли всілякі аморальні вискочки ставлять претензії й щось доводять. Наприклад, як правильно пишуться слова у вірші. Гопник, який лежить на дивані в труселях після вчорашньої п’янки краще знає. Насправді, ця проблема з кухонними експертами є більш широкою і стосується майже всіх сфер, але від цього не перестаєш дивуватися звідки беруться нові й нові унікуми, які впевнені, що знають краще і більше про речі, які не стосуються їх освіти чи сфери діяльності. Отримавши відсіч вони починають маніпулювати на темі культурності, поведінки ітд. За логікою цього бидла, адміністратор повинен бути морально зразковим, а їм можна поводитися як свині. Це ніби бридка істота прийде і випорожниться на вашому обідньому столі, а ви маєте одягнути смокінг й елегантно тримаючи чашку чаю спокійно сказати: «шановний, будь ласка, не робіть так». Де тут здоровий глузд? Не знаю як у світі, але в пострадянських країнах є лише розуміння сили. Жодні слова не переконають обивателів поводитися як треба – тільки примус. Слабка влада = порушення законів. В приватних комунікаціях так само необхідно жорстко ставити на місце наволоч. Звичайно, можна довго і детально пояснювати що й до чого, але ці люди пропускають все повз вуха/очі. Їх мета у сварці – вибісити вас і виставити в поганому світлі. Їм абсолютно начхати на правду чи об’єктивну реальність хоч тикайте під ніс докази. І справа не лише у різних рівнях знань, моралі, інтелекту, досвіду… Часто це робиться навмисно, а інші обивателі клюють, бо їм лінь розбиратися хто правий. Наприклад, в скандалі з marmurstore кільком ТПшкам, які фотографують себе в дзеркалі туалетів, здається ніби все ок. Реальність така, що дехто побачив як завдяки сварці може отримати чорний піар у Спільноті (як попередник) і навмисно спровокував конфлікт. Якщо ти бачиш сварку через правильність написання вірша, де критик матюкається і виявляється не правим, то що тут коментувати? Тим більше, ніхто не буде писати з комерційного пабліку, а зробить це з приватної сторінки. Та якщо ти знаєш, що буде сварка і адмін сторінки Симоненка (тобто я) опублікує назву твого гівномагазину, то вигідно писати саме з нього. В нього ж є багато футболок і іншого сувенірного мотлоху з Симоненком, а потенційні покупці у моїй спільноті. От цей східняк Талалаєв і думав як би отримати більше замовлень. Не дарма він відразу чомусь написав, що мені треба видалити сторінку (бо бачте не достойний), а сьогодні раптом публікує власні картинки з цитатами Симоненка. Не здивуюся, якщо скоро ми побачимо альтернативний паблік, де він торгуватиме. Все заради того, щоб заробити більше грошенят на наївних людях, які вважають таких бариг патріотами. Насправді тотальна більшість тих, хто бізнесує на патріотичних товарах “апщаются на опщєпанатнам” і просто паразитують на прибутковій ніші. Часто, ці люди взагалі не української національності. Скільки ти заробиш на звичайному сувенірному непотребі? Мало, бо конкуренція велика і 21-річному сопляку важкувато тягатися з давно існуючим бізнесом. Але якщо вибрати патріотичну нішу, а особливо літературну, то там конкуренції майже нема. От Алєксєюшка і друкує в харківському гаражі свої футболки, а потім на ці гроші жирує. Хоча може він збирає на зміну статі, бо візуально складно сказати про його приналежність до чоловічої. Ну то вже таке… Обивателям складно зрозуміти в чому різниця між моєю Спільнотою (яка розкриває всю творчість, а не ротація 10 найпопулярніших віршів) і такими магазинами, яким чхати на реєстрацію, податки, права інтелектуальної власності… Якщо щось, то він просто прикинеться дурником й скаже, що «не знав» і чув у кіно ніби так можна, якщо автори померли. Насправді з цим не все так просто. Роз’яснювати довго, але ось можете трохи почитати тут. В цьому контексті Спільнота на початках роботи «отримала добро» на своє існування і публікацію творів Василя Симоненка. Якщо почнемо створювати і продавати сувеніри, то тільки за наявності офіційних документів. Ну і гроші витрачатимуться прозоро на заходи, які популяризовують Симоненка, а не на кальян як у MARMURSTORE. Це й відрізняє серйозні проекти від бариг на зразок Олексія Талалаєва. Коли захочеться купити футболку з цитатою, то варто задуматися чи не в мудака ви її купуєте і на що підуть ваші гроші.

P.S.:

Якщо ви вважаєте, що українські класики це напівбоги чи святі, то у мене погані новини щодо вашого здорового глузду. Вражає, як українці шукають собі ідолів й ідеалізують всіх, хто хоч трохи годиться для ролі національного героя. Всі брудні сторінки їх біографій свідомо замовчуються, а неугодні твори ігноруються. Шевченко, Франко, Леся Українка, Симоненко та інші ніколи не пили, не курили, не матюкалися, не брехали, не робили помилок і правопорушень, не займалися сексом і навіть не какали! 100% інфа. То ми, простолюдини, таке можемо, але не вони. Письменники та поети спускаються з неба з крильцями. А ви не знали? Тепер знаєте. І кожен, хто займається популяризацією творчості цих людей теж має бути святим, а в іншому разі забиратися під три чорти. Хоча це дуже вибірково, бо до певних осіб нема ніяких вимог. Створюють собі бізнес на календарях, футболках, кружках і ніхто не цікавиться що це за людина і якою вона є в житті, куди йдуть гроші, чи все це законно… Літературні ідолопоклонники чомусь готові нападати на некомерційний проект, але коли з них витрушують завищені ціни за барахло, то це ок. Наше суспільство таки хворе й позбавлене правильних цінностей. І от за це точно було б соромно Симоненкові, бо він прагнув бачити «Людей», а не мудаків, фанатиків і бариг.

Іван Лендєл

4 місяці ago

1 Comment

  1. Це бридко і сумно. Бували різні сварки, але ще ніколи мою роботу не знецінювали. У 2011 популярність Симоненка була на рівні Тичини і решти третьосортних авторів. В інтернеті було лише біля 20 віршів і ще менше фото. Ніхто не знав, що він писав прозу, байки… Всі думали, що раз мало прожив, то й віршів мало. Нікому не було діла до маловідомих поезій, журналістських праць, листів, спогадів… Чи був би Симоненко в топі найпопулярніших авторів сьогодні без моєї спільноти? Переконаний, що ні. Бо баригам на зразок цих малолітніх клоунів не цікаво займатися комплексним висвітленням автора. Досить 3-5 найпопулярніших віршів щоб надрукувати цитати на сувенірах і все. Вони розповідають красиві слова як їм не байдуже і які вони патріоти, але це чомусь я витратив 9 років свого життя, нерви і гроші на те, щоб всім було доступне найповніше зібрання інформації про Василя Симоненка. Вони ж витрачають кілька хвилин і то суто заради отримання наживи. Новий герой цієї історії зовсім не читав написані мною пояснення (як і більшість) й поширює відверту брехню ніби це через заздрість щодо грошей. Можна подумати, що запустити товари з символікою це щось складне. У тексті я вже пояснив, що керуюся законністю в цих питаннях. Та в очах малоліток я невдаха, який не вміє заробляти. І як не дивно, люди це поділяють. Тотальна більшість українців сама схильна хитрувати, порушувати закон, “крутитися” і брудними методами заробляти. В їх очах ці істоти є ідеалом успіху. Людям з такою філософією важко зрозуміти некомерційні проекти, які робляться з іншою мотивацією. У Симоненку я побачив величезну схожість з собою й талант, який гідний бути №1, бо він має в кілька разів більше геніальних творів за Шевченка. Виникло відчуття обов’язку зробити його почутим, підняти на вершину із забуття. І я таки це зробив. Ці 31 тисячі у Фейсбуку і ВКонтакті лиш мала частка з тих, хто за ці роки відкрив для себе Симоненка як щось більше, ніж черговий автор шкільної програми. Ще багато чого можна зробити, але я не впевнений, що хочу продовжувати цей шлях. Колись це справді була спільнота, але вже кілька років просто збрід неадекватів. Мало хто розуміє і поділяє сказане мною – більшість розізлиться питаючи де їхні розваги. Саме такі люди потім пишуть який текст вірша правильний і посилають мене, бо їм не цікава думка того, хто знає про Симоненка все. Саме такі люди захищають перших щоб на фоні скандалу підняти продажі свого магазину. Саме такі люди захищають магазин щоб розкрутити себе як продюсера, який вчора закінчив школу. Саме такі люди пишуть мені десятки огидних речей явно не розібравшись в історії. Вони кажуть, що я нічого не зробив для патріотизму хоча я 3 роки керував націоналістичною МГО коли ці критики, яким 14-21 сиділи у матусь на руках попиваючи молоко. А ще є близько 35 проектів різної тематики, які я створив для існування україномовної альтернативи. Та це нікому не цікаво. Як і даний текст, який буде прочитано максимум 20 людьми. На фоні цього всього я навіть радий, що до кінця року ця сторінка припинить існування або стане архівом. Я втомився від того, що повинен доводити незнайомцям свою хорошість та цінність моєї праці. 10-річний ювілей наступного року мав стати знаменною подією, але кому воно нафіг треба? Я забанив тих, хто скандалив, але ця сварка зробила великий розкол між мною і підписниками. Реальний світ такий – зло завжди перемагає, а в нашому випадку отримує замовлення та лайки. А я залишаюся невдахою, який не вміє заробляти гроші, але любить творчість Василя Симоненка.

    Іван Лендєл

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *