Незалежні митці вдруге показали виставу про Василя Симоненка

Молодіжний незалежний театр «Т.АКТ» представив у Полтаві поетично-біографічний ескіз пам’яті Василя Симоненка «Перехожий». Виручені за квитки кошти митці передали на підтримку воїнів АТО

З миру по нитці…

Насправді прем’єра театральної постановки відбулася ще у січні. Проте, як відомо, попит породжує пропозицію. Відтак артисти колективу із задоволенням ще раз втілили на сцені героїв ескізу про видатного поета­шістдесятника, але вже винятково з благодійною метою. Кошти, зібрані від продажу квитків, передали «Полтавському батальйону небайдужих». За два покази, у Полтавському краєзнавчому музеї імені В. Кричевського та Полтавському літературно­меморіальному музеї В.Г. Короленка, на потреби українських бійців театрали зібрали понад 660 гривень.
Режисер­постановник молодіжного театру «Т.АКТ» Олена Суптеля розповіла, що колектив одностайно вирішив допомогти армії.
– Усі ми зараз тут у мирному місті. І дівчата, і хлопці, але всі небайдужі. Нам дуже захотілося якось підтримати захисників. І якщо у нас з’явилася можливість допомогти безпосередньо театральною діяльністю, то ми це зробили із задоволенням, – зауважує Олена.
Волонтер­координатор «Пол­тавського батальйону небайдужих» Олександра Сиротенко зазначила: її особисто тішить не лише те, що молоді й талановиті прагнуть допомогти нашим бійцям – вони показали правдиву сторінку української історії.
– Митці зобразили її без купюр, не так, як писали в радянських книжках, а так, як було насправді, – додала Олександра.

Вони розповіли історію з кінця

У поетично-­біографічному ескізі не було поетапної демонстрації життєвого і творчого шляху Василя Симоненка. Глядачі поринули у найбільш вагомі моменти життя поета і журналіста в зворотному порядку. Основний акцент зосередили на події, яку ще кілька десятків років тому старанно завуальовувала радянська влада. Але саме це стало переломним моментом у житті нашого земляка.
У 1962 році журналіст і поет Василь Симоненко разом із художницею Аллою Горською знайшли місця масових поховань жертв сталінських розстрілів. Вони оприлюднили цю інформацію, автоматично підписавши собі смертний вирок.
У постановці молодого полтавського колективу на противагу образу поета­борця з режимом представили вірних слуг системи, «тінь доби» – агентів НКВС. А ще – щиро переконаних у щасливому радянському майбутньому дівчат­піонерок.
Водночас у ескізі показують й іншого Василя Симоненка. Чоловіка і друга. Зобразити його з цього боку акторам вдалося на основі листувань поета з дружиною та спогадів кращого друга Миколи Сома. І, звісно, усю багатогранність душі нашого земляка, допомогли пізнати його щоденникові записи.
– «Ні, не так я мріяв жити, як живу. Щасливий той, хто хоче мало від життя, — він ніколи не розчарується в ньому. Найпростіший і найкоротший шлях до так званого щастя — стати обивателем. Мозок, здатний породжувати мислі, не здатний зробити його власника щасливим», – цитує Василя Симоненка виконавець головної ролі Михайло Кишкань. Актор говорить, що давно захоплювався творчістю поета­шістдесятника. Тим більше, що Михайло теж із Лубенського району.
– Я не ставив собі за мету скопіювати. Кожен актор повинен мати власну думку, власний стиль і прочитання образу. Тож я втілив на сцені своє бачення образу Василя Симоненка. А правильно налаштуватися мені допомогло те, що це мій земляк не тільки як полтавець, а і як лубенчанин, – підкреслює Михайло Кишкань.
Режисер­постановник Моло­діжного театру «Т.АКТ» Олена Суптеля сподівається, що їхня постановка змусить глядачів переосмислити постать видатного поета­ шістдесятника.
– Ми створили ескіз, щоб глядач міг подумати. Це композиційний прийом для сприйняття. Радилися і працювали усі. Десь тижні два збиралися колективом лише для обговорення, пробували різні прийоми. Зрештою, дійшли такого рішення і не шкодуємо, – зазначила Олена Суптеля.

Ірина СОЛЯНИК
Події та коментарі

4 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *