Здрастуйте, Надіє!
Сподіваюся, що Ваша залікова книжка вже опухла від автографів ввічливих екзаменаторів, а Ви сама приступили до виконання службових обов’язків. Повертаю Вам новелу. Вона покалічена не більше, ніж мій Андрій.
Ми реорганізовуємося, тобто нашу прогресивну редакцію розганяють за дурість. Швидко стану безробітним чи киянином. Відповідайте за адресою: Шевченка, 337, кв. 129, Симоненко В. А., у Черкасах.
Лаконічні відповіді на Ваші запитання:
1) Що говорить мені прізвище Шлапак? Колись я влаштував йому обструкцію на захисті практики. За цей подвиг мене хотіли перевести з 5-го на 4-й курс.
2) Оповідання може піти в 4-й номер. Це непогано. Правда ж?
Еге ж.
3) Тепер на черзі вірші. Надішлете?
Ні. Занесу сам.
У нас йде сніг. Білий, мов сум. Не хотів би померти під такі морози — боюся, що поклонники відморозять вуха.
!Viva Куба і Надія Довгаленко!
Василь Симоненко.
P. S. Не вірю, щоб чоловік закохався в горбату дівчину. Хіба ідіот в очах обивателя. Чоловіки, як правило, нікчемні і самовпевнені егоїсти. Жінка за своїм єством більше здатна на самопожертву. Якщо мужчина і закохається в жінку з фізичною вадою, то весь вік вимагатиме від неї вдячності та хизуватиметься перед знайомими своєю «великодушністю». Ніби для кохання можна знайти іншу вдячність, ніж взаємність.
Якщо Ви читали «Прекрасну свинарку» Марті Ларні, то знаєте, що впродовж останніх трьох тисяч років у жінок розвивався мозок, а в чоловіків — сідала. Нині цей процес набув особливої інтенсивності, особливо в селах, де все робиться тими руками, які повинні пестити дітей.
Даруйте, коли щось не так.
Василь.
Не пізніше 26.01.1963
