Через душі, мов через вокзали…
І стою на березі чекання:
Що ти мені з гуркоту кричиш?
І стою на березі чекання:
Що ти мені з гуркоту кричиш?
Я знов мовчу. Бо що мені казати?
Все — як тоді. А втім, різниця є —
Бо ти тепер уже не хочеш ждати,
Бо ти спішиш до нього у фойє.