Де я не буду, що робить не стану…
Куди на цьому світі не заб’юсь,
Одній людині, одному титану
Завжди і скрізь від серця поклонюсь.
Куди на цьому світі не заб’юсь,
Одній людині, одному титану
Завжди і скрізь від серця поклонюсь.
У шафі серед шляп
Зчинився якось галас.
— Хіба між вами я рівня? —
Бундючо Нова шляпа вихвалялась.
Вклонися їй, скажи привітне слово
І руки працьовиті поцілуй.
Навчись її всім серцем поважати
І берегти від злоби і наруг
Коли в пустелях велетні-заводи,
Мов жерла, в небо труби піднесуть —
То нею підняті й розковані народи
Майбутнього підвалини кладуть.
Я не можу мовчати,
Бо радості тісно,
Бо любов моя бризкає
З серця за борт,
Бо сьогодні народ мій
Дзвенить, як пісня,
Я ж в тій пісні —
Маленький акорд.
В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято —
Перемоги радісної день.
Є такі, що тихо жити вміють,
Гнуться під вітрами, як трава.
В двадцять років душі їх сивіють,
Тільки не сивіє голова.
Дивлюсь, не можу надивиться
В цехах заводів, на полях
На дужі плечі, мужні лиця,
Трудящі руки в мозолях.
Над Россю, Дніпром і Сулою
В задумі шепочуть гаї:
В садах України весною
Про щастя дзвенять солов’ї.