озеро Archives » Василь Симоненко

Верби послали тіні химерні,
Довгі, тонкі, незграбні,
І випливають на води озерні
Сутінки ніжні, єдвабні.

І я тремчу — у грудях канонада,
Я онімів, бо неземна принада
Мені так душу щастям колиса.