Я не зневажаю людей… (ФОТОЦИТАТА)
Уривок з повісті “Огида”
Уривок з повісті “Огида”
Уривок з повісті “Огида”
Ну хто ви?
Чи ви не полководці без солдатів?
А сніг скрипить. Невже це кроки смерті?
І розчулено ридає
Із трибуни Горобець:
— Рівних Півневі немає,
Півень — перший наш співець!
На тарелі ж — яблуко одне,
Та й те червиве.
Очі розпечену магму ллють, Губи тремтять потворно — Сліпа та безсила лють Прийшла і взяла за горло. І став я…
Якщо до тебе хтось любов надмірну має,
Перед тобою гнеться, упадає,
Не вадить і замислитись відтак:
Чи ти, бува, для нього не Чиряк?
Я йшов і йшов по синім узбережжі,
Мовчали гордо скелі кам’яні.
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
їх на землі не було…
Та треба затямить собі на умі,
Що світ зберегти від вогневих громів
Ми з вами обов’язок маєм!
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.