У мене немає друзів… (ФОТОЦИТАТА)
Уривок з повісті “Огида”
Уривок з повісті “Огида”
Уривок з вірша “Встає над нами сонце, як вставало…”
Було обом нам холодно і жарко,
І хтозна, чим закінчився б двобій,
Та в нас була на двох одна цигарка,
І помирились ми тоді на ній.
Але, як твій промах
Лиш ворог бачить, —
Друзів у тебе нема!
Пошли мені, Боже, хоч ворога,
Коли друга послати жаль!
О друже мій, попереду розлука,
А зустрічі — чи трапляться вони,
І наші спільні радощі і муки
Чи випливуть із серця глибини?
Україно! Ти для мене — диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
І на мене колишні друзі
Сиплють лютих прокльонів град,
І стою я в тісному крузі
Між наклепів, образ і зрад.
На першому курсі ні з ким так і не зблизився.
У мене немає друзів, кого б я безтямно любив і кому б довірився беззастережно. Я не зневажаю людей, але чомусь прагну триматися осібно.
Знову з пошти в синьому конверті
Друзі лист бажаний принесли.
Довго йшов він — літери зітерті
Про його шляхи розповіли.
Ой давно вже тебе шукаю,
Доганяю і знов відстаю.
О якби подружились — знаю,
Ти б розвіяв журбу мою.