Прощання Федора Кравчука, колгоспного конюха, з старою хатою
Я в тобі розлучився з журбою
І навіки спекавсь біди.
Я прощаюся нині з тобою,
рідна хато моя, назавжди.
Я в тобі розлучився з журбою
І навіки спекавсь біди.
Я прощаюся нині з тобою,
рідна хато моя, назавжди.
А часто хочеться закрити очі кляті,
Забути все і в затишку глухім
Кубельце звити, завести свій дім,
Щасливим бути, як дурак на святі.
І осінь щедро грається листами,
Встеля йому доріжку на поріг,
А він один відсіль далеко, мамо,
Іде в життя, шукаючи доріг.
Я вернувся сьогодні додому,
І весь день у кімнаті моїй
Щирі друзі мої й знайомі —
Поспішай лиш стрічать, радій!
Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.
Ці стежки не раз ночами зміряні,
ці поля оббігані не раз