Прокляття
Монолог перед іконами Давно, давно лампадка вже не блима,А в хаті тихо й світло, як в раю.Холодними, бездумними очимаВи в…
Монолог перед іконами Давно, давно лампадка вже не блима,А в хаті тихо й світло, як в раю.Холодними, бездумними очимаВи в…
Я самотній бреду в білу папороть снів,
Я зрікаюся всіх і цураюся всього,
Бо хочу побути нічим.
У мене в грудях серце, а не крига, І я могутньо розправляю крила. Для мене світ — велика, мудра книга,…
Ну хто ви?
Чи ви не полководці без солдатів?
І ти заглибся в працю. Всі примари
самотності від тебе розбіжаться.
Чи сприймуть їх колись
І прочитають люди —
Побачимо.
Прощай, товариш мій.
У Івася немає тата.
Не питайте тільки, чому
Лиш від матері ласку знати
Довелося хлопчині цьому.
Сини! Сини! Барометри кирпаті
Людського спокою і завтрашнього дня!
Ми перед вами разом винуваті,
Що на планеті бійки і гризня.
Він любив свої сигарети, свій кашель і свої креслярські знаряддя. Звісно, без кашлю він міг би обійтися, але без таких ночей — ніяк!
Я маленький льотчик,
Я зробив літак
І на нім літатиму,
Як Коккінак.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «Я».
Ця лірика — ні анікому,
Хіба що дідові старому,
Та й то для деяких потреб!