Містикові, що неймовірно прудко втікав од поїзда Ти ждав її, То чому ж дикий жах Замість блаженства У твоїх очах?
Спини! Спини! — Промчиться, ніби вихор… Ні, я, коли впаду в обійми смерті, Не заволаю слізно: «Зупини!»