Містикові, що неймовірно прудко втікав од поїзда
Ти ждав її,
То чому ж дикий жах
Замість блаженства
У твоїх очах?
Ти ждав її,
То чому ж дикий жах
Замість блаженства
У твоїх очах?
Ні, я, коли впаду в обійми смерті,
Не заволаю слізно: «Зупини!»