Вербова гілка

Розлогі верби. Затишок і тіні.
Ріка під ними в’ється, як змія.
Така в віршах завжди земля моя,
Така краса у нас на Україні.

9 років ago

Пейзаж

На чорні скелі бризка снігом піна,
Ревуть пороги у тупій злобі,
І десь далеко води голубі
Тривожить ніжна пісня мандоліни.

9 років ago

Ніч в озері

І я тремчу — у грудях канонада,
Я онімів, бо неземна принада
Мені так душу щастям колиса.

9 років ago

Шум полів

І чую я у шепоті пшениці
Важкі зітхання висохлих губів,
І бачу згорблених, замурзаних бабів,
Дівочі русі коси-блискавиці.

9 років ago

Я не бував за синіми морями…

Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас.
Та вірю серцем, щирим і гарячим, —
Земля найкраща все-таки у нас!

9 років ago

Розмова

Ти, рідненька, не журися —
За грибами ж я піду.
— Йди, синочку, та дивися —
Не знайди собі біду.

9 років ago

Лист

Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.

9 років ago