Кривий полозок
Дубець на полозка дивився довго скоса, Коневі, знай, над вухом бубонів: «Та задер він носа, Зазнався і плювать на все…
Дубець на полозка дивився довго скоса, Коневі, знай, над вухом бубонів: «Та задер він носа, Зазнався і плювать на все…
Світ твоїми, моя люба,
кучерями пахне!
Заквакали жаби: «Догрався, дивак!»
Вужі пред’явили на тіло права.
Копали могилу…
І раптом спинились:
Кого ж хоронити, як пісня жива?!
Ні, я, коли впаду в обійми смерті,
Не заволаю слізно: «Зупини!»