Олександр Блок. В ресторані
Ти рвонулась, немовби сполохана птиця,
Ти прийшла, ніби сон мій легкий…
І зітхнули духи, спалахнули зіниці,
Зашептались тривожно шовки.
Ти рвонулась, немовби сполохана птиця,
Ти прийшла, ніби сон мій легкий…
І зітхнули духи, спалахнули зіниці,
Зашептались тривожно шовки.
Симоненко В.А. Берег чекань – Мюнхен:Сучасність, 1973 – 311 с.
Симоненко В.А. Земне тяжіння – Київ: Молодь, 1964 – 123 с.
Симоненко В.А. Поезії / У поряд. та приміт. В.В. Віденка; Вступ, стаття О.Т. Гончара; Редкол. О.Є. Засенко та ін.— К.: Рад. письменник, 1984 — 246 с.
Не шукайте в безладді каміння сумне,
Не топчіть мою вроду, не крайте мене!
Моя маленька дівчинко!
Якби ти знала, як я чекав від тебе хоч якої-небудь вісточки.
Помарніла, пішла, повернулась
І чекала чогось край стола,
Проклинала, востаннє здригнулась
І, напевне, навіки пішла…
Чистота твоя тремтить вогнями
У червонім клекоті зірниць.
Від знайомства з тобою, чорнява моя
математико,
Спалахнула душа моя синім огнем.
Бери свій човен, на далекий полюс
Пливи крізь лід — і тихо забувай,
Як там любили, гинули, боролись…
І пристрастей забудь відомий край.
Все на світі було,
Лиш тебе не було.
Може, щастя і справді швидке та минуче?
Може, я вже ослаб і зістарився теж?