До Григорія Кочура [6]

Дорогий Григорію Порфировичу!
Оце пишу Вам листа, та й сам не знаю, чи варто це робити. Як Ви, мабуть, знаєте, я вже 1,5 місяця в лікарні, підправляється здоров’я дуже туго. А тим часом друзі мої та знайомі чи зледачіли, чи забули про мене — хоч би хто словом обізвався.
Отож я нічогісінько не знаю про те, що здорові люди роблять зараз (хворі ковтають мікстури).
А більше всього турбує мене доля листа до Зілинського в Прагу. Я додатково посилав йому дещицю, а відповіді не дістав. Чи не чули Ви про це? І взагалі, як там справа з молодою антологією — це, коли Ви в курсі справи.
Якщо у Вас буде час і Ви напишете мені доброго листа про київські новини, то буду Вам безмірно вдячний.
Даруйте незграбність письма і думок, а також нав’язливість.
Вітаю Вашу родину.

Щиро Василь Симоненко.

17.11.1963.Черкаси

Далі подано тексти віршів «Сумніви» та «Щоб полюбити, треба звикнути…».