Дорога «Жайворонка» була встелена не тільки квітами. Іноді втомлених щоденною метушнею та репетиціями мандрівних артистів частували розчарування та гіркота.
— Чому нас так холодно зустріли? Невже не вдалося торкнутися жодної струни в людських душах?
І цю тривогу часом розвіювали звичайнісінькі слова сільської тітки:
— Спасибі за пісню! Та й наступного літа нас не минайте.
Тоді ставало зрозумілим, що успіх не завжди міряється оплесками.
«Жайворонок» — мандрівний хор київських студентів — цього літа вдруге відвідав Тарасову землю. Почалась його пісня в Моринцях. Востаннє вона тріпотіла над священними Канівськими кручами, біля місця вічного спочинку великого сина України.
Немає потреби детально переповідати репертуар та маршрут мандрівки хору. За місяць студенти дали 24 концерти в містечках і селах Черкащини та Київщини, їх чули робітники Переяслава-Хмельницького, Звенигородки, Городища і Корсуня-Шевченківського, колгоспники колишньої Кирилівки, Будищ, Млієва і Лисянки, і в кожному селі їх чекали нові люди, нові враження, нові знайомства.
Перед концертом у Лисянці до студентів загостив чоловік із сивою головою. Це був учитель Григорій Панкратович Кристанівський, учасник мандрівного українського хору, створеного Миколою Віталійовичем Лисенком.
— Зараз Кобзарева пісня лунає вільно й широко, — розповідає Григорій Панкратович. — А нам доводилося дуже важко. Одне ім’я Шевченка жахало царських наглядачів над мистецтвом.
Так, тепер мова Тараса і слова Тараса вільні від пут і широко розпростерли свої дужі крила над рідним краєм. «Жайворонок» — це тільки одна нота у величній симфонії нового життя на розкріпаченій батьківщині Кобзаря.
У Каневі «Жайворонок» дав свій прощальний концерт. Він почався на сцені літнього кінотеатру, а закінчився далеко за північ на вулицях цього стародавнього міста. Стільки приязних слів почули студенти у цей вечір, стільки вдячних рук тяглося потиснути долоні і керівникові колективу Борису Рябоклячу, і диригенту Володимирові Кононенку, і бандуристам Василю та Миколі Литвинам, і всім сорока п’яти жайворонятам. Хочеться вірити, що наступного літа десятки «Жайворонків» розлетяться по Україні.
Не пізніше 24.09.1963
