В.Панченко. З любов’ю до поета
На літніх канікулах 1954 року Василь закохується в Катерину Шабельник, зведену сестру Коломійців з Горобіїв.
На літніх канікулах 1954 року Василь закохується в Катерину Шабельник, зведену сестру Коломійців з Горобіїв.
Симоненко – єдиний покищо поет, що викристалiзувався в провiнцiї i внiс свiй струмiнь у поезiю – струмiнь оголеної правди i непiдкупної чести.
Це був чоловік-геній. Пам’ятаю, ми гуляємо дітворою, а він каже комусь з однолітків — на тебе завтра буде вірш. І на другий день вже читає його.
Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на п’ять років. На неї не можна було дивитися без захвату…
Шевченко зупиняє коней і каже:
“Сідай, Василю, з нами на підводу”.
Василь был очень честным поэтом и очень прямолинейным… Но он в своей прямоте пошел дальше меня.
Андрій Леонтійович, батько Василя, служив в армії, був підполковником, наприкінці сорокових років, як повідомили, загинув безвісті.
Він казав, що доки людина живе, бореться, творить, довкола неї утворюється певне коло – людей, понять, стереотипів, мет, створюється якийсь стабільний світ.