Цитати Archives » Сторінка 17 з 17 » Василь Симоненко

А дід був великим і простотою своєю, і тим, що не канючив од життя більше, ніж заслужив.

На своїх зігнутих плечах несуть вони стільки краси і ніжності, що може позаздрити їм будь-хто.

Кому потрібне моє життя, коли воно не потрібне мені? Я стомився.

У мене немає друзів, кого б я безтямно любив і кому б довірився беззастережно. Я не зневажаю людей, але чомусь прагну триматися осібно.

Не кожне літо на врожай багате,
Не кожна жінка генієм вагітна.

Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь за прямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту.

Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа,
Де порветься тихою струною,
Муками натягнута душа.

Ультрас Волинь на матчі проти Металіста. “ТІЛЬКИ ТИМ ІСТОРІЯ НАЛЕЖИТЬ, ХТО СЬОГОДНІ БОРЕТЬСЯ Й ЖИВЕ”